Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Ім'ям України : житло замість іпотечної квартири

17 вересня 2015, 10:10
3923
13
Автор:
Реклама

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 вересня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-1049цс15предметом якого була суперечка про виселення з предмета іпотеки на який обернене стягнення. Згідно з правовим укладенням, зробленим Судом, при выселени, у разі звернення стягнення на іпотеку, потрібно обов'язкове надання житла.

Ростислав Кравецадвокат, старший партнер Адвокатській компанії "Кравец і Партнери" проаналізував рішення ВСУ і роз'яснив його правові наслідки для заручників іпотечної нерухомості :

На подив, ВСУ цього разу не став суперечити сам собі, як це звичайно буває останнім часом і підтримав свою ж правову позицію, викладену трохи раніше в двох рішеннях у аналогічних справах № 6-447цс15 від 24 червня 2015 року і № 6-875цс15 від 1 липня 2015 року.

Суть правового виводу полягає в неможливості виселення мешканців з жител без надання іншого житла при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо це житло не отримувалося за засоби виданого кредиту, а виступало виключно як забезпечення по кредиту.

Зокрема ВСУ вказав, що по сенсу частини 2 ст. 40 Закону "Про іпотеку" і частини 3 ст. 109 ЖК УРСР після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло шляхом позасудового врегулювання на підставі договору усі жителі зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житло впродовж одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо жителі не звільняють житловий будинок або житло у встановлений або інший погоджений сторонами термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно частини другої ст. 109 ЖК УССР громадянам, що виселяються з жител, одночасно надається інше постійне житло, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житла, які були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку або іншої особи, повернення якої забезпечене іпотекою відповідного житла. Постійне житло, що надається особі, яку виселяють, має бути вказане в рішенні суду.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини 2 ст. 39 Закону "Про іпотеку" застосовуються як положення ст. 40 справжнього Закону, так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

Ростислав Кравец

У двох своїх попередніх виводах ВСУ також вказував, що в якості виключення допускається виселення громадян без надання іншого житла при зверненні стягнення на предмет іпотеки, тільки у випадку якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житла (частина 2 ст. 109 ЖК Української РСР).

Таким чином, якщо житло, що знаходиться в іпотеці не отримувалося за рахунок засобів кредиту, повернення якого їм забезпечується, то суди не мають права виселяти з нього мешканців без надання іншого житла. При цьому, що важливо, - постійне житло, що надається особі, яку виселяють, має бути вказане в рішенні суду.

Також важливою є та обставина, що незважаючи на те, яке саме житло забезпечується кредитом, ВСУ вказав на необхідність своєчасного письмового повідомлення мешканців про необхідність добровільно звільнити житловий будинок або житло впродовж одного місяця з дня отримання такої вимоги.

Проте, як показує практика, банки і деякі компанії, що викупили за 5-15% борги по іпотечних кредитах у банків і Фонду гарантування вкладів фізосіб цю вимогу не дотримують.

Також при зверненні стягнення суди досить часто не звертають увагу на норми Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті"і не з'ясовують правомірність придбання права вимоги по кредитах, а також можливість звернення стягнення.

Крім того, у своїй більшості суди грубим чином порушують права малолітніх дітей, що мають право користування такими житлами, порушуючи норми ратифікованої Конвенції про права дітей, Сімейного кодексу, Закону "Про захист дитинства".

Варто також відмітити, що на сьогодні існує вже досить велика кількість рішень, що набули чинності, в яких суди проігнорували норму ст. 109 ЖК УРСР. В цьому випадку ця позиція ВСУ не є знову виявленою обставиною і по цих підставах такі неправосудні рішення відмінити буде не можна. Проте спосіб відмінити це рішення існує навіть після відкриття старанного виробництва.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях

Схожі новини