На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 27 травня 2015 року було розглянуто справу № 6-159цс15 за позовом ТОВ "Херсонавтотранс" до 8 відповідачів про визнання договорів недійсними, визнанні права власності і витребуванні майна з чужого незаконного володіння і за позовом ТОВ "Сидвин" до ТОВ "Херсонавтотранс" і тих же відповідачів про визнання права власності і витребування майна з чужого незаконного володіння. Позов ТОВ "Сидвин" був задоволений, позов ТОВ "Херсонавтотранс" задоволений частково, рішення залишене в силі. ВСУ відмінив рішення нижчих судів і відмовив в обох позовах зважаючи на наступне.
Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що знову створене нерухоме майно вибуло з володіння власників окрім їх волі і вони не мають можливості в іншій, чим за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно і витребувати його з незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги, хоча в установленому порядку вказане нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстровано за іншим особами - відповідачами у справі. При цьому суд не врахував положення частин 3, 4 ст. 92 ГК.
ВСУ роз'яснив, що згідно частини 2 ст. 331 ГК право власності на знову створене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно згідно із законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень ст. 331 ГК в системному зв'язку з нормами ст.ст. 177-179, 182 ГК, частини 3 ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на знову створене нерухоме майно як об'єкт громадянських прав виникає з моменту його державної реєстрації. Ст. 1 Закону визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Ст. 18 Закону "Про основи містобудування" передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим і органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові і реконструкції населених пунктів, проектуванні і будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного і інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженою постановою Кабміну від 22 вересня 2004 року № 1243прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає в підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруджень як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, початкових даних на проектування.
Таким чином, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчене і які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Проте в справі, що переглядається, позивачами не представлено доказів введення об'єктів нерухомого майна спірної бази відпочинку "Дружба" в експлуатацію в установленому порядку і придбання цим майном статусу об'єкту нерухомого майна як об'єкту цивільного права.
Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатаціюу судовому порядку нормами ГК або іншими нормативними актами не передбачено. Вказаний вивід міститься і в постанові ВСУ від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11.
При таких обставинах суд неправильно застосував норму ст. 392 ГК і безпідставно прийняв рішення про визнання за позивачами права власності на спірне майно. ВСУ не погодився з рішенням суду про витребування цього майна з володіння відповідачів, оскільки позови про витребування майна на підставі ст. 387 ГК підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (власника) майна, яке вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, тоді як позивачі у встановленому законом порядку право власності на знову створене майно не отримали.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
