На спільному засіданні судових палат у цивільних і адміністративних справах Верховного Суду України 8 квітня 2015 року було розглянуто справу № 6-32цс15 про визнання незаконними і відміні розпоряджень голови держадміністрації, визнанні недійсними договорів оренди землі і повернення земельних ділянок державі.
ВСУ вказав на помилковість виведення суду касаційної інстанції про те, що землі сільгосппризначення з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" і "для ведення фермерського господарства" відносяться до однієї категорії земель, а тому надання земельних ділянок в межах однієї категорії не вимагає розробки проекту відведення земельної ділянки по зміні його цільового призначення.
Роз'яснено, що згідно ст. 1 Закону "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це його використання за призначенням, визначеному на підставі документації по землеустрою в установленому порядку. Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юрособам у власність або постійне користування, вказується в держактах на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується в рішенні уповноваженого органу про передачу його у власність або надання в користування і в документі, що засвідчує право на земельну ділянку.
Виходячи з цього ВСУ зробив висновок, що зміна виду використання земельної ділянки в межах його цільового призначення можливо, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
Виходячи з принципу ЗК відносно раціонального використання і охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
ЗК передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, вилучення (викупі) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.
Згідно частини 3 ст. 20 ЗК зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, що знаходяться у власності громадян або юридичних осіб, затвердженої постанови Кабміну від 11 квітня 2008 року № 502 (діяв на момент виникнення спірних правовідносин - 2012 рік) і за ініціативою власників.
Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або пересогласование (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає уся земельна ділянка, а не його частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури і охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпоряджувальній експертизі.
Встановлення і зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону і в установленому порядку, порушення якого тягне відміну таких розпоряджень (ст. 21 ЗК).
ВСУ роз'яснив, що земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися по різних видах цільового призначення. Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільгосппризначення, встановленого законодавством і конкретизованого уповноваженим органом державної влади в рішенні про передачу його у власність або наданні в користування і в документі, що засвідчує право на землю, вимагає обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеної Порядком.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
