Суд присяжних - об'єктивна необхідність або законодавча помилка?

Серед нововведень, запропонованих проектом нового Карно-процесуального кодексу України (далі - КПК), особливе місце займає впровадження в карний процес інституту присяжних засідателів. Суд присяжних як форма безпосередньої участі народу в чиненні правосуддя був передбачений Конституцією України (стаття 127) з моменту її твердження в 1996 році, проте донині цей процесуальний інститут залишається на папері.

Під впливом популяризації інституту присяжних засідателів в іноземній літературі і кінематографі усе більше число людей висловлюється за введення цього інституту в Україні. Головний аргумент, що висувається на користь присяжних засідателів, - буде завданий відчутного удару сумнозвісної корумпованості судових органів.

Проте багато фахівців побоюються, що суди присяжних не приживуться в нашій державі, і причин тому багато, серед них - невисока правосвідомість більшості населення порівняно з відповідним показником в країнах Західної Європи і Північної Америки.

Революції не буде

Слід сказати, що "впровадження судів присяжних в Україні" - це не зовсім ті слова, які б вірно характеризували запропоновані проектом нового КПК зміни : занадто вже голосно ці слова звучать. У реальності запропоновані реформи носять дуже обмежений характер. Випадки, коли присяжні засідателі реально притягуватимуться до судового процесу (якщо відповідні норми залишаться в редакції КПК, яку підпише Президент), можна буде перечитати на пальцях однієї руки.

По-перше, відповідно до частини третьої статті 31 КПК суд присяжних може розглядати лише справи про злочини, за здійснення яких передбачено довічне позбавлення волі. Карний кодекс на сьогодні містить всього одинадцять таких злочинів, а саме:

• посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112 УК);

• умисне вбивство з кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 115 УК);

• терористичний акт, який привів до загибелі людей (ч. 3 ст. 258 УК);

• посягання на життя співробітника правоохоронних органів, члена громадського формування по охороні громадського порядку або державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків (ст. 348 УК);

• посягання на життя судді, народного засідателя або присяжного у зв'язку з їх діяльністю по чиненню правосуддя (ст. 379 УК);

• посягання на життя захисника або представника особи у зв'язку з їх діяльністю по наданню правової допомоги (ст. 400 УК);

• опір військовослужбовця своєму начальникові або його примус до порушення службових обов'язків, пов'язане з умисним вбивством начальника (ч. 4 ст. 404 УК);

• порушення законів і звичаїв війни, пов'язане з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 УК);

• застосування зброї масового ураження, яке привело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 439 УК);

• геноцид (ч. 2 ст. 442 УК);

• посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 УК).

По-друге, навіть перераховані справи можуть розглядатися лише у тому випадку, якщо обвинувачений заявив відповідне клопотання. У іншому випадку справа розглядатиме колегія у складі трьох професійних суддів.

По-третє, суд присяжних в Україні не матиме класичного "американського" вигляду, знайомого нам з книг і кінофільмів. Замість дванадцяти присяжних засідателів і одного професійного судді, головуючого на засіданні, буде п'ять чоловік: два професійні судді і три присяжних засідателя (плюс два запасних). Один з професійних суддів виконуватиме роль головуючого.

Таку змішану форму судочинства юридично правильніше було б назвати не судом присяжних, а "судом шеффенов" (саме так називають аналогічні інститути у багатьох країнах Європи, таких як Франція або Німеччина).

Формальні усі п'ять членів колегії матимуть однакові права при визначенні вироку, проте логіка підказує, що два професіонали в суддівських мантіях, поза всяким сумнівом, сильно впливатимуть на випадкових громадян, що виявилися на лаві присяжних.

Суди присяжних формуватимуться виключно при судах першої інстанції (частина друга статті 383). Оскарження вироку, винесеного судом присяжних, відбувається в загальному порядку і вже без участі присяжних. Отже, будь-який резонансний вирок, що йде врозріз із загальноприйнятою судовою практикою, найімовірніше, буде скасований наступними інстанціями.

У більшій частині держав, що використовують суди присяжних, оскарження їх рішень обмежене або має свої особливості (у деяких країнах виправдувальний вирок жюрі присяжних взагалі не підлягає оскарженню). Проте законодавець не ризикнув піти в проекті нового КПК так далеко - чи то з побоювань відносно патологічної неефективності судів присяжних, чи то навпаки.

Незважаючи на те що суди присяжних вирішуватимуть питання про застосування довічного позбавлення волі, закон не передбачає необхідності одностайності їх рішення або кваліфікованої більшості, що характерно для деяких зарубіжних правових систем - вирок може бути ухвалений трьома голосами проти двох (частина друга статті 385). При цьому утриматися від голосування члени суду присяжних не мають (частина третя тієї ж статті) права, проте не встановлено, що буде, якщо один з них все ж відмовиться від голосування.

Що стосується відведень присяжних, то вони можливі на підставах, передбачених статтями 75 і 76 КПК, зокрема на такій "загадковій" основі, як "наявність інших обставин, які викликають сумніви в його неупередженості" (п. 4 статті 75 КПК). Надавати звинуваченню і захисту права на певну кількість невмотивованих відведень присяжних, як це практикується в деяких правових системах, законодавець не визнав доцільним. Отже, для усунення "незручних" присяжних сторонам процесу доведеться "напирати" на п. 4 статті 75, що надає небачене поле для творчості.

Проект КПК не містить детальних норм, що регламентують діяльність присяжних засідателів упродовж терміну розгляду справи, як це має місце в деяких країнах (наприклад, в деяких юрисдикціях присяжні щоб уникнути тиску на них можуть ізолюватися від суспільства до моменту виголошення вироку). Між тим nbsp;частина друга статті 386 КПК закріплює за присяжним ряд обов'язків, серед яких :

- не відлучатися із залу засідання під час судового розгляду;

- не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, відносно карного виробництва;

- не збирати дані, що стосуються карного виробництва, за межами судового засідання.

"Відбірковий тур"

Важливим аспектом в питанні діяльності присяжних засідателів є порядок їх відбору. Сама суть інституту присяжних як форми безпосередньої участі народу в чиненні правосуддя має на увазі необхідність охоплення як можна більшій частині населення. Так, наприклад, у багатьох штатах Сполучених Штатів Америки присяжним може бути обраний будь-який громадянин, внесений в список виборців. При цьому безпідставно відмовитися від цього свого обов'язку громадянин не може.

Що стосується вимог до присяжного, то вони будуть такими ж, як вимоги до народних засідателів, встановлені статтею 59 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". А саме:

• громадянство України;

• вік від 30 до 64 років (включно);

• повна дієздатність;

• володіння державною мовою;

• відсутність хронічних психічних або інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного;

• відсутність незнятої або непогашеної судимості;

• неприналежність до однієї з наступних категорій : народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ і інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси.

Везіння ж було згадане у зв'язку з тим, що навіть при відповідності усім приведеним вище ознакам шанси громадянина потрапити в список присяжних невеликі. Річ у тому, що стаття 581, яку пропонується включити в Закон України "Про судочинство і статус суддів", містить дуже незвичайний список формування списку присяжних.

Згідно з цією статтею територіальне управління Державної судової адміністрації України (далі - ГСА) поводиться з представленням у відповідну місцеву раду, яка формує і затверджує в прошеній кількості список громадян, що постійно проживають на території юрисдикції відповідного суду і відповідають переліченим вище вимогам. При цьому Закон не встановлює, як саме формується цей список - у випадковому порядку, в алфавітному або ж за якими-небудь кваліфікуючими ознаками.

Зате визначено, що у разі неприйняття місцевою радою такого рішення упродовж двох місяців з моменту отримання представлення (дивує, що можливість ігнорування одним владним органом запит іншого прямо передбачається законом) ГСА має право звернутися в обласну раду. Що буде, якщо обласна рада наслідуватиме приклад місцевого, Закон не визначає...

Недостатньо чітке регулювання процесу формування списку присяжних, по суті кажучи, залишає безліч можливостей для недобросовісних маніпуляцій саме на цій стадії. У список присяжних, що формується строком на два роки, як буде визначено частиною три статті 581 зміненого Закону "Про судоустрій і статус суддів" ("довжина" такого списку, до речі, визначається на розсуд органу ГСА - не те десять, не то тисяча чоловік), цілком можуть увійти одні лише спеціально відібрані люди. Принаймні, гідних механізмів недопущення цього проект Кодексу не пропонує.

Золота середина?

Проаналізувавши норми проекту КПК, регулюючі діяльність присяжних засідателів, можна дійти висновку, що ці норми занадто урізають і спрямовані швидше на створення видимості функціонування судів присяжних, ніж на реальне впровадження до вітчизняних судів такої форми судочинства.

Апологети судів присяжних активно ратують за розширення цих норм, небезпідставно звинувачуючи парламентарів в спробі замінити реальні реформи декларативними положеннями.

З іншого боку, можливо, вимагати від народних обранців розширення застосування інституту присяжних в карному процесі поки що передчасно? Адже наслідки широкомасштабного залучення громадян до чинення правосуддя можуть виявитися непередбачуваними.

Чи готові звичайні громадяни України зайняти місце беспристрастных суддів, залишивши за дверима залу засідань стереотипи, забобони, симпатії і антипатії? Питання риторичне. Навряд чи до цього готовий багато хто з професійних служителів Феміди.

Можливо, закріплена в проекті КПК формула робота судів присяжних насправді є тією золотою серединою, що втілює собою одночасно крок назустріч реформам і розумне утримується від їх форсування...

__________________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам