Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Проект КПК : угоди в карному процесі

10.00, 24 січня 2012
3277
0

Угода з прокурором про визнання винності, угода про примирення з потерпілим: підстави для укладення і їх наслідку

Предметом нашого сьогоднішнього розгляду у рамках обговорення проекту КПК стануть угоди в карному процесі.

Така правова категорія в принципі є чужою нашому законодавству, внаслідок чого викликає неоднозначні оцінки і справедливі критичні зауваження. Невосприятие такого інституту, ймовірно, можна пояснити тим, що він є атрибутом змагального процесу, до якого нашому карному виробництву ще дуже далеко, навіть якщо врахувати можливе прийняття нового КПК.

Представлений на розгляд Верховної Ради "президентський" проект КПК пропонує 2 види процесуальних угод : угода між підозрюваним (обвинуваченим) і потерпілим, а також угода між прокурором і підозрюваним (обвинуваченим) про визнання провини.

Угода про примирення між потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим) по суті є домовленістю про кваліфікацію діянь і призначення міри покарання, а також про розмір шкоди і його відшкодування, інші дії на користь потерпілого. Така угода може знаходитися у виробництві по карній провині, злочинам невеликої і середньої тяжкості, в карному виробництві приватного звинувачення. Якщо ж у виробництві беруть участь декілька потерпілих від одного карного злочину, угода може бути укладена і затверджена тільки з усіма потерпілими.

У угоді про примирення вказуються його сторони, формулювання підозри або звинувачення і його правова кваліфікація, істотні обставини, розмір заподіяної шкоди, термін його відшкодування або перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням, які підозрюваний (обвинувачений) зобов'язані зробити на користь потерпілого, термін їх здійснення, погоджене покарання і згода сторін на його призначеннянаслідки укладення і затвердження угоди, а також наслідки невиконання угоди.

Угода про визнання провини - це угода, за допомогою якої звинувачення і захист приходять до згоди про дозвіл кримінальної справи. Подібна угода часто призводить до того, що обвинувачений визнає себе винним в скоєнні менш тяжкого злочину, або йому призначається м'якше покарання. Звинувачення ж досягає економії коштів і часу, крім того, угоди вигідні стороні звинувачення, якщо вона не упевнена в можливості довести ті або інші факти. Така угода між прокурором і підозрюваним (обвинуваченим), згідно з проектом, може знаходитися у виробництві по карній провині, злочинам невеликої і середньої тяжкості, тяжким злочинам, і в результаті яких збиток нанесений лише державним або громадським інтересам. Проектом передбачено, що укладення договору про визнання провини в карному виробництві, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Доцільність введення норм, що передбачають можливість укладення договору про визнання провини підозрюваним, на наш погляд, досить спірна. Безумовно, для звинувачення може виявитися корисним використання підозрюваного для надання свідчень проти інших злочинців або в інших формах співпраці. З іншого боку, підозра не передбачає наявності достатнього рівня доведеності провини, як це має місце при пред'явленні звинувачення. Це робить можливими зловживання правоохоронних органів у вигляді відміни до укладення договору за відсутності доказів.

У угоді про визнання провини вказуються його сторони, формулювання підозри або звинувачення і його правова кваліфікація, істотні для відповідного карного виробництва обставини, беззастережне визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї провини у скоєнні карного злочину, обов'язку підозрюваного, обвинуваченого по співпраці в розкритті карного злочину, здійсненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), погоджене покарання і згоду підозрюваного, обвинувачений на його призначеннянаслідки укладення і затвердження угоди.

Помітимо, що в звичайному процесі кваліфікація, пропонована прокурором, є попередньою, надалі з нею може не погодитися суд, оскільки питання остаточної кваліфікації - виняткова функція суду. Але при укладенні договору про визнання провини повноваження суду в цій сфері обмежені кваліфікацією тяжкості злочину для відповіді на питання, чи може здійснюватися угода по певному злочину. Незважаючи на підстави для відмови судом в твердженні угоди, які будуть приведені нижче, на практиці може скластися ситуація, коли суд не зможе оцінити кваліфікацію злочину, приміром, за відсутності доказів, якщо угода укладена з підозрюваною. Т. е., виходячи з суті інституту процесуальних угод, за великим рахунком суд практично повинен затвердити майже будь-яку угоду, незалежно від правильності кваліфікації, і таким чином він фактично не здійснює правосуддя в його класичному розумінні.

Укладаючи угоду, кожна із сторін передусім зацікавлена в обмеженні властивого карному процесу ризику.

За проектом, укладення договору можливе на будь-якій стадії карного процесу від повідомлення про підозру до видалення суду в дорадчу кімнату для винесення ухвали.

Важливо відмітити, що у разі недосягнення згоди відносно укладення договору факт його ініціації і твердження, зроблені з метою його досягнення, не можуть розглядатися як відмова від звинувачення або як визнання своєї винності.

Наслідком укладення і затвердження угоди про визнання провини як для прокурора, так і для підозрюваного (обвинуваченого), являється обмеження їх права на оскарження вироку, а для підозрюваного, обвинуваченого - ще і відмова від здійснення права на судовий розгляд, в ході якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину карного злочину, в здійсненні якого він звинувачується, а також від права допитати свідків під час судового розгляду, клопотати про виклик свідків і представляти докази, що свідчать в його користь.

Наслідки укладення договору про примирення для підозрюваного і звинувачуваного аналогічні наслідкам угоди про визнання провини, а ось для потерпілого укладення такої оборудки матиме слідством обмеження права оскарження вироку і позбавлення права вимагати надалі притягнення особи до карної відповідальності за відповідний карний злочин, змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Після укладення договору, суд перевіряє його на відповідність закону і, у разі відповідності, стверджує, ухвалюючи вирок, яким призначається погоджена сторонами міра покарання. Суд відмовляє в затвердженні угоди у випадках:

1) якщо умови угоди суперечать вимогам закону, у тому числі допущена неправильна правова кваліфікація карного злочину, який є тяжчим, ніж те, відносно якого передбачена можливість укладення договору;

2) якщо умови угоди істотно не відповідають інтересам суспільства;

3) якщо умови угоди порушують права, свободи або інтереси сторін або інших осіб;

4 ) якщо існують розумні підстави вважати, що укладення договору не було добровільним, або сторони не досягли примирення;

5) якщо очевидна неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань;

6) якщо відсутні фактичні підстави для визнання винності.

У разі відмови досудове розслідування або судочинство тривають в загальному порядку. Повторне поводження з угодою в одному карному виробництві не допускається

Якщо угоди про примирення або про визнання винності не виконується, потерпілий або прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив цю угоду, з клопотанням про відміну вироку. Клопотання про відміну вирокуяким затверджена угода, може бути подано впродовж встановлених законом термінів давності притягнення до карної відповідальності за скоєння відповідного карного злочину.

Наслідком відміни вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або напрямі матеріалів виробництва для завершення досудового розслідування в загальному порядку у разі, коли угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

Умисне невиконання угод пропонують внести в УК як самостійний склад злочину, передбачивши покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження свободи строком до трьох років.

Проектом пропонується також встановити вичерпний перелік підстав для оскарження вироків, винесених на основі угод. Так, вирок, винесений на основі угоди про примирення, може бути оскаржений:

- обвинуваченим - виключно у разі призначення судом покарання строгішого, ніж погоджене сторонами, виголошення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог по роз'ясненню характеру звинувачення, наслідків укладення оборудки і інших, передбачених законом дій;

- потерпілим - у разі, якщо судом не встановлена добровільність укладення договору або не відмовлено в його твердженні за наявності передбачених законом підстав;

- прокурором - виключно на підставі твердження судом угоди в карному виробництві, в якому угода не може бути укладена.

Вирок, винесений по угоді про визнання провини, може оскаржитися в апеляційному порядку обвинуваченим по аналогічних підставах, а прокурором - виключно по підставах призначення судом покарання менш строгого, чим погоджено сторонами угоди; твердження судом угоди у виробництві, в якому угода не може бути укладена.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему