Одним з предметів розгляду в листі Вищого спеціалізованого суду України від 05.12.2011 р., яким викладені позиції Верховного Суду по застосуванню окремих норм матеріального права, стала правова природа світової угоди.
Так, ВСУ вважає неправильними висновки судів про те, що світова угода, затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням в цивільно-правовому сенсі, оскільки його укладення, твердження і виконання регламентоване положеннями процесуального законодавства і Закону "Про старанне виробництво".
Таким чином, Суд підкреслює, що світова угода є цивільно-правовим зобов'язанням, а якщо воно має грошовий характер, то до нього можна застосовувати норми статті 625 ГКщо передбачають відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
ВСУ також звертає увагу на те, що статтею 625 ГК права кредитора на звернення до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після рішення судом питання про стягнення основного боргу, не обмежуються.
Отже, чинне законодавство не зв'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення або відкриттям старанного виробництва по його примусовому виконанню, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань і не виключає відповідальності за порушення термінів розрахунків.
