Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Труднощі землевідведення

17.53, 29 січня 2010
6465
0

Незважаючи на загальне спрощення порядку набуття прав на землю, ряд процедурних складнощів залишається

За останні декілька років процедура набуття прав на земельні ділянки так часто мінялася, що свої акти на землю люди вимушені чекати роками, не встигнувши отримати у рамках однієї процедури. У кінці минулого року був прийнятий Закон від 05.11.2009 № 1702 - VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно спрощення порядку набуття прав на землю" (про яке ЛІГА :ЗАКОН писала в матеріалі "Право на землю: ілюзія простоти")що перекроїв усе по-новому. Своїми поглядами на новий порядок поділилися фахівці у сфері земельного права в час практикуму "Останні зміни в земельному законодавстві, які набувають чинності в грудні 2009 року і в січні 2010 року, - спрощений порядок набуття прав на землю", проведеного компанією ЛІГА :ЗАКОН (детальніше про інші практикуми можна прочитати тут).

Про останні законодавчі новинки, суть яких роз'яснювали доповідачі, ЛІГА :ЗАКОН вже писала у вищезгаданому матеріалі, так що тепер детальніше зупинимося на практичних аспектах їх реалізації. Передусім експерти звернули увагу на те, що уряд досить оперативно врегулював діяльність нового органу - комісії з питань узгодження документації по землеустрою (далі - Комісія).

Але перш, ніж справа дійде до Комісії, особі необхідно вирішити декілька питань, про що розповіла замдиректора Інституту правового консалтингу і інвестиційного проектування Тетяна Симчишина.

Усе по порядку

До того, як приступити до самої процедури відведення землі, особі необхідно з'ясувати декілька моментів. По-перше, визначити місцезнаходження земельної ділянкиа виходячи з цього, власника або розпорядника землі. Так, землями, розташованими в межах населеного пункту, розпоряджається місцева рада, а за межами - місцева держадміністрація. Проблема, на думку пані Симчишинойполягає в тому, що багато населених пунктів не мають генпланівтому визначити точне місцезнаходження ділянки іноді буває досить складно.

По-друге, експерт порадила уточнити, чи немає у складі бажаної ділянки особливо цінних земель (перелік особливо цінних груп грунтів затверджений наказом Держкомзему від 06.10.2003 № 245)оскільки відведення такої землі буде в компетенції Кабміну.

Потім, визначивши, куди звертатися з проханням про відведення землі, слід подавати клопотання (заява) з прикладеними до нього документами (у Законі № 1702 для кожного випадку свій перелік документів). У місцевої ради або держадміністрації є місяць на розгляд клопотання (заяви) і ухвалення рішення про можливість землевідведення. Основа для відмови у них одно: "Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації".

Правда, як відмітила адвокат, директор юрфірми "Еліт Консалтинг" Олена Сукманова (доповідач)отримати дозвіл ради в місячний термін вдається дуже рідко. Причина навіть не у відмові ради в наданні дозволу, а в ігноруванні цього питання. Тому пані Сукманова порадила у разі затягування розгляди цього питання звертатися до суду з вимогою зобов'язати раду винести його на розглядтобто включити до порядку денного. А ще краще - зобов'язати голову ради забезпечити його розгляд. Але не можна просити суд зобов'язати раду прийняти яке-небудь рішення.

Після отримання дозволу можна укладати договір з відповідними організаціями на розробку проекту землевідведення, обумовлюючи зручні терміни (Типовий договір про розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки затверджений постановою КМУ від 04.03.2004 № 266).

Місія Комісії

Потім проект землевідведення подається на розгляд Комісії, що складається з представників усіх тих органів, з якими раніше окремо необхідно було погоджувати проект. Саме їй доповідачі приділили досить багато уваги.

Кабмін ствердив Типове положення про Комісію (далі - Положення) ще в грудні минулого року. Згідно з Положенням, документацію в Комісію передає не зацікавлена особа, а орган, уповноважений давати дозвіл на землевідведення, тобто або рада, або адміністрація. Комісія, розглянувши документи, може видати три типи укладень:

- "про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (при приватизації або наданні ділянок в користування);

- "про погодження місця розташування об' єкта" (при вилученні або викупі земель для громадських потреб або за мотивами громадської необхідності);

- "про відмову у погодженні документації із землеустрою" (за наявності зауважень членів Комісії).

У цьому питанні, на думку пані Симчишинойполягає колізія. З норми Закону № 1702 можна припустити, що Комісія - орган колегіальний, що приймає одно рішення більшістю голосів. Незгодні підписують позитивне укладення, додаючи при цьому своє укладення із зауваженнями.

Положення ж говорить про те, що якщо є хоч би одно зауваження, позитивного укладення бути не може. Комісія оформляє відмову, а той, що відмовив оформляє своє укладення із зауваженням. Зацікавлена особа може виправити зауваження і подати документи на повторний розгляд.

Втім, суть зводиться до того, що відмова одного з членів Комісії може послужити причиною відмови в дозволі на відведення земучастка, так що у будь-якому випадку, незважаючи на колегіальність, проект повинен відповідати усім вимогам законодавства і бути погодженим усіма членами Комісії. Якщо ж Комісія погоджувала проект землевідведення без зауважень, у ради або адміністрації немає приводу відмовити в дозволі.

На кого скаржитися?

Але найбільше питань у учасників практикуму виникло відносно права оскарження укладення Комісії. У Положенні вказано, що укладення Комісії можна оскаржити до суду, а укладення одного з її членів - його керівникові або у вищестоящий орган, який, за результатами розгляду скарги, може надати своє укладення. З останнім, здається, усе зрозуміло. Питання в тому, яким чином оскаржити рішення Комісії або її бездіяльність?

Експерти одностайні в тому, що такий колегіальний орган, як Комісія не може виступати відповідачем у суді при спростуванні його рішення або бездіяльності. Із цього приводу були висловлені різні версії: відповідачем може виступити або голова Комісії, або орган, що її створив. Але усе це припущення. Ясне одно: доведеться чекати роз'яснень або судової практики.

Наприкінці доповідачі нагадали, що Комісія дає укладення безкоштовно.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему